Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сукупний
Берлін: Українське слово, 1924

Суку́пний, а, е, —ній, я, є. Совокупный, совмѣстный, нераздѣльный, общій, цѣльный. Треба, щоб була у нас сукупня вечеря на всіх братів і сестер. Павлогр. у. Сукупні городи (огороды, не отдѣленные другъ отъ друга). Васильк. у. Наша земля сукупна з поповою. Брац. у. У мене сукупні гроші, — тільки й є 25 бумажка. Радом. у.