Словарь української мови
Борис Грінченко
С
суд
Берлін: Українське слово, 1924

Суд, да́ и ду, м. 1) Судъ. Ой поїхав він до Сандомиру, суди судити, села ділити. Нп. Страшни́й суд. Страшный судъ. До су́ду. Навсегда. До суду, до віку не буду. 2) Судебное мѣсто; судилище. І на самій отій могилі суд стояв, бо город далеко росходився. ЗОЮР. I. 105. 3) Судебныя лица. Суд наїде сюди. Кв. II. 208.