Словарь української мови (1924)/стійло
| ◀ стійка | Словарь української мови С стійло |
стійний ▶ |
|
Сті́йло, ла, с. = Стігло. Знай коза своє стійло. Ном. № 991. Пасли пастухи, а далі пішли у ліс, дивляться: стійло збито коло дуба; що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано? О. 1861. V. 67.