Словарь української мови (1924)/стяга

by Борис Грінченко

◀ стяг

Словарь української мови Борис Грінченко С стяга

стягати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Стяга́, ги́, ж. Полоса. (Зідрав) стягу шкури з спини. Сим. 206. Сарана летіла довгою стягою. Борз. у. Соняшний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу. МВ. (О. 1862. III. 42). Ум. Стя́жка, стя́жечка.