Словарь української мови (1924)/стуляти
| ◀ стулювати | Словарь української мови С стуляти |
стулятися ▶ |
|
Стуля́ти, ляю, єш, сов. в. стули́ти, лю́, лиш, гл. 1) Складывать, сложить одно съ другимъ, сжимать, сжать. Яйце стулю так, що воно ізнов ціле буде. Рудч. Ск. I. 150. І цупко кулаки стуливши, Дареса битись визивав. Котл. Ен. II. 19. Стули́ти очі. Зажмурить глаза. Алв. 64. 2) Соорудить, сдѣлать кой-какъ. Недавно стулив я собі оцю рясу. Левиц. I. 140.