Словарь української мови (1924)/стрімко
◀ стрімкий | Словарь української мови С стрімко |
стрімляк ▶ |
|
Стрі́мко, нар. 1) Ровно въ высоту. Очі грають, стан високий стрімко розігнувся. К. МБ. III. 247. 2) Круто. Стрімко крокви поставив. Канев. у. 3) Остроконечно. Не верши стіжка стрімко. Рк. Левиц.