Словарь української мови
Борис Грінченко
С
струна
Берлін: Українське слово, 1924

Струна́, ни́, ж. 1) Струна. Що скрипочка з васильочок, а струни із рути. Мет. 20. 2) См. Лук 3. Ум. Стру́нка, стру́ночка. Іде вона як струночка. О. 1861. IV. 32.