Словарь української мови (1924)/струг

by Борис Грінченко

◀ струб

Словарь української мови Борис Грінченко С струг

струга ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Струг, га, м. 1) Стругъ, скобель. Шух. 260. Вас. 164. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати. Грин. I. 237. Баштанник сидів коло куріня і щось стругав стругом. Левиц. Пов. 227. 2) Рыба форель, Salmo fario. Вх. Пч. II. 20. Ум. Стружо́к, стру́женько. Вас. 178.