Словарь української мови (1924)/строщити

by Борис Грінченко

◀ строчок

Словарь української мови Борис Грінченко С строщити

строюдити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Строщи́ти, щу́, щи́ш, гл. 1) Растрощить. Строщити на дрізочки. Ном. № 3866. Ой я тую червону калину строщу і зламаю. Чуб. V. 284. 2) Сожрать, съѣсть съ жадностью. Всі строщили сухарі. Котл. Ен. IV. 19.