Словарь української мови (1924)/строкатий

by Борис Грінченко

◀ строкарь

Словарь української мови Борис Грінченко С строкатий

строковець ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Строка́тий, а, е. 1) Пестрый. 2) О масти: пѣгій. Хтось до вас строкатого коника приводив. МВ. 3) Капризный. В душі своїй була строката. Котл. Ен. IV. 16.