Словарь української мови (1924)/страчувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
страчувати
Берлін: Українське слово, 1924

Стра́чувати, чую, єш, сов. в. стра́тити, чу, тиш, гл. 1) Утрачивать, утратить, терять, потерять. Стратила я щастя і літа страчу. Грин. III. 257. 2) Лишать, лишить жизни, казнить. ЗОЮР. I. 95. Страть свого брата, як він додому прийде, то тоді я тебе за жінку візьму. Чуб. II. 159. Вже Харька стратили й заховали. Мет. 426. — дитя́. Производить, произвести выкидышъ. КС. 1893. VII. 75.