Словарь української мови (1924)/страфитися

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
страфитися
Берлін: Українське слово, 1924

Стра́фитися, фиться, гл. безл. Случиться. Так ся страфило, що вийшли в нього на той час гроши. Гн. I. 56.