Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стоячий
Берлін: Українське слово, 1924

Стоя́чий, а, е. 1) Стоящій. Із-під стоячого підошву випоре. Ном. № 1106. 2) Стоячій. Хоч лежачий, аби комір стоячий. Ном. № 8904.