Словарь української мови (1924)/сточувати
| ◀ сточник | Словарь української мови С сточувати |
стояк ▶ |
|
Сто́чувати, чую, єш, сов. в. сточи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Точить, источить. Щоб тебе нориці сточили. Ном. № 13626. 2) Соединять, соединить, связать, сшить. Ці обидві дошки короткі, треба їх сточити. Міус. окр. 3) Сливать, слить вмѣстѣ оставшееся въ разныхъ посудахъ. 4) Сточи́ти брехню́. Выдумать небылицу, соврать. Чи брехеньки які сточити, кому імення приложити, то так як раз і додала. Котл. Ен. III. 72.