Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стовбець
Берлін: Українське слово, 1924

Стовбе́ць, бця́, м. 1) = Стовпець. Рудч. Ск. II. 34. Чуб. VII. 445. 2) Рыба Gobio fluwiatilis. Вх. Пч. II. 19.