Словарь української мови (1924)/стикати

by Борис Грінченко

◀ стик

Словарь української мови Борис Грінченко С стикати

стикатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Стика́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Смыкать. Сії ночі й очей не стикав. 2) Сходиться, смыкаться. Кінці з кінцями не стикають. Ном. № 9867. См. Стикатися 2. 3) Сваливать, сворачивать. Все на його стикає. Ном. № 10865. Кажу: йди в поле, а він стикає на Петра, — нехай той іде. Камен. у.