Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стежка
Берлін: Українське слово, 1924

Сте́жка, ки, ж. Тропинка, дорожка, стезя. Позаростали стежки і доріжки травою зеленою. Мет. 56. В пекло стежки він не знав. Котл. Ен. III. 10. На сте́жку чию спа́сти. Пойти по чьей дорожкѣ. От і я на дідову стежку спала: він учора розбив кухля, а я сьогодня. Лебед. у. До ко́го сте́жку топта́ти. Ухаживать за кѣмъ. Ум. Сте́женька, сте́жечка. Ти думаєш, моя мамо, що я вже не плачу, а як вийду за ворота, — стеженьки не бачу. Нп.