Словарь української мови (1924)/спітніти

by Борис Грінченко

◀ спіткнутися

Словарь української мови Борис Грінченко С спітніти

спітнявіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спітніти, ні́ю, єш, гл. 1) Вспотѣть, покрыться потомъ. Як укрився кожухом на лежанці, то так спітнів. 2) Запотѣть. Накрили борщ тарілкою, а вона й спітніла. Новомоск. у.