Словарь української мови (1924)/спірно
◀ спірниця | Словарь української мови С спірно |
спіса ▶ |
|
Спі́рно, нар. Споро, спорно, успѣшно. У гурті їсться спірно і каша. Ном. № 10731. У дворі плідно, а в коморі спірно. Чуб. III. 366. Спірно копає — варт чарку дати. НВолын. у.