Словарь української мови (1924)/спусткувати
| ◀ спустіти | Словарь української мови С спусткувати |
спустошалий ▶ |
|
Спусткува́ти, ку́ю, єш, гл. = Спустіти. Її світлиця спусткувала. Греб. 320.
| ◀ спустіти | Словарь української мови Борис Грінченко С спусткувати |
спустошалий ▶ |
|
Словарь української мови — С
спусткувати
Борис Грінченко
1924
Спусткува́ти, ку́ю, єш, гл. = Спустіти. Її світлиця спусткувала. Греб. 320.