Словарь української мови (1924)/спрясти
| ◀ спрянути | Словарь української мови С спрясти |
спрят ▶ |
|
Спря́сти, ду́, де́ш, гл. Спрясть. Загадав швець шевчисі дратовки спрясти: з тонкої павутини до білої щетини. Чуб. V. 818. Спряв би, та в нитку не йде. Ном. № 14163.