Словарь української мови (1924)/спромагатися

by Борис Грінченко

◀ спроквола

Словарь української мови Борис Грінченко С спромагатися

спромеж ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спромага́тися, га́юся, єшся, сов. в. спромогти́ся, можуся, жешся, гл. 1) Получать, получить возможность, смочь, возмочь. Не спроможеться кінчити. Єв. Л. XIV. 29. 2) Разживаться, разжиться, получить средства сдѣлать, собраться со средствами. Спромігся дід на обід, а баба на кисіль. Ном. № 4904. Боже мій! коли то я спроможусь своїх волів купити? Кобел. у. Спромігся Солопій весною на горох. Г. Арт. (О. 1861. III. 93).