Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спритний
Берлін: Українське слово, 1924

Спри́тний, а, е. Понятливый, смѣтливый, ловкій, проворный. Суддя такий був розумний та спритний, що яке б темне діло не було, зараз його на світ виведе. Стор. I. 32. Ти то спритний, як Матвій до куропатв. Ном. № 6564.