Словарь української мови (1924)/спранцюватіти

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спранцюватіти
Берлін: Українське слово, 1924

Спранцюва́тіти, тію, єш, гл. 1) Покрыться сифилитическими язвами. 2) Изгадиться, испакоститься, сдѣлаться гадкимъ, никуда негоднымъ.