Словарь української мови (1924)/справджувати

by Борис Грінченко

◀ справдешній

Словарь української мови Борис Грінченко С справджувати

справджуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спра́вджувати, джую, єш, сов. в. справди́ти, джу́, ди́ш, гл. Исполнять, исполнить, осуществлять, осуществить. Справдив Танський своє слово. О. 1861. VIII. 30. Отецький заповіт справдив я чесно. К. ЦН. 175. Справдиш ти, що бачать чистим серцем діти. К. Досв. 32.