Словарь української мови (1924)/спотич

by Борис Грінченко

◀ спотиньга

Словарь української мови Борис Грінченко С спотич

спотичка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спо́тич, нар. = Спотикача. Пішов він п'яний спотич додому. Камен. у.