Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спосібно
Берлін: Українське слово, 1924

Спосі́бно, нар. 1) Пригодно, нужно. 2) Удобно. Возом спосібніш їхати, ніж дрогами. Міусск. окр. Куди йому спосібно йти. Шух. I. 79.