Словарь української мови (1924)/спосібний

by Борис Грінченко

◀ спосіб

Словарь української мови Борис Грінченко С спосібний

спосібність ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спосі́бний, а, е. 1) Годный, пригодный, нужный. Такий спосібний, як віл до корита. Ном. № 6549. Він мені чоловік спосібний, бо він лісу стереже, то й дров дасть. Камен. у. 2) Удобный, надлежащій, своевременный. Дорога спосібна. Шух. I. 180.