Словарь української мови (1924)/спопувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спопувати
Берлін: Українське слово, 1924

Спопува́ти, пу́ю, єш, гл. Провести жизнь въ санѣ священника. Инший спопує або здякує собі, а військовим москалем не буде; цих часів з жадної статі у москалі беруть: з міщанської статі, з мужичої, з панської, з купецької і з духовної статі. Васильк. у.