Словарь української мови (1924)/спопувати
| ◀ спопеліти | Словарь української мови С спопувати |
спорати ▶ |
|
Спопува́ти, пу́ю, єш, гл. Провести жизнь въ санѣ священника. Инший спопує або здякує собі, а військовим москалем не буде; цих часів з жадної статі у москалі беруть: з міщанської статі, з мужичої, з панської, з купецької і з духовної статі. Васильк. у.