Словарь української мови (1924)/спонукувати
| ◀ спонаджуватися | Словарь української мови С спонукувати |
спопелити ▶ |
|
Спону́кувати, кую, єш, сов. в. спону́кати, каю, єш, гл. Понуждать, понудить, заохочивать. Спонукувала хлопців до діла. Г. Барв. 486. Вони її спонукували на добро. Г. Барв. 487.