Словарь української мови (1924)/спокутувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спокутувати
Берлін: Українське слово, 1924

Споку́тувати, тую, єш, гл. — гріх. Искупить грѣхъ. Гріхи спокутувати. Ном. А ти гріх мій спокутуєш в людях сиротою. Шевч.