Словарь української мови (1924)/споконвіку
◀ спокой | Словарь української мови С споконвіку |
спокуса ▶ |
|
Споконві́ку, нар. Искони. На високих горах лежить споконвіку сніг. О. 1862. III. 33. Од споконвіку і донині ховалась од людей пустиня. Шевч. 378.