Словарь української мови (1924)/спожиття
◀ спожиток | Словарь української мови С спожиття |
спозадавна ▶ |
|
Спожиття́, тя́, с. Потребленіе, употребленіе. Коли що й робиться, то видно, що не для свого спожиття, не для себе, а так, по звичаю, — аби робити. МВ. (О. 1862. I. 98).