Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спогріти
Берлін: Українське слово, 1924

Спогрі́ти, грі́ю, єш, гл. О желѣзѣ: сварить, спаять. Спогріти треба ковалю єдну штабу до другої. Могил. у.