Словарь української мови (1924)/сповчити
| ◀ споводувати | Словарь української мови С сповчити |
спогад ▶ |
|
Спо́вчити, вчу, чиш, гл. Сдѣлать, смастерить (съ трудомъ). Хату повчу та й не сповчу й досі. Вас. 208. Плахту наймичці яку сповчить. Вас. 208.
| ◀ споводувати | Словарь української мови Борис Грінченко С сповчити |
спогад ▶ |
|
Словарь української мови — С
сповчити
Борис Грінченко
1924
Спо́вчити, вчу, чиш, гл. Сдѣлать, смастерить (съ трудомъ). Хату повчу та й не сповчу й досі. Вас. 208. Плахту наймичці яку сповчить. Вас. 208.