Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сповна
Берлін: Українське слово, 1924

Спо́вна, нар. 1) Вполнѣ. 2) Не спо́вна ро́зуму. Не въ полномъ умѣ. Його жінка не сповна розуму. Рудч. Ск. I. 187.