Словарь української мови (1924)/спобігати

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спобігати
Берлін: Українське слово, 1924

Спобіга́ти, га́ю, єш, сов. в. спобі́гти, жу́, жи́ш, гл. Настигать, настичь. Лисиця де спобігла курку, то її. Канев. у. Несподіване лихо спобігло. МВ. I. 38.