Словарь української мови (1924)/спливати
| ◀ сплечитися | Словарь української мови С спливати |
сплигувати ▶ |
|
Сплива́ти, ва́ю, єш, сов. в. спливти́ и сплисти́, ву́, ве́ш, гл. 1) Сплывать, сплыть, уплывать по водѣ внизъ. Третій раз ступив — вода пойняла, вода пойняла й шапочка сплила. Грин. III. 279. Як мій вік молодий сплив! Г. Барв. 114. 2) Всплывать, всплыть. 3) Покрываться, покрыться (жидкостью). 4) Сплисти́ з ро́зуму. Сойти съ ума. Вх. Зн. 65. 5) Спливти́ на ду́мку = Спа́сти на ду́мку. Спливе їй на думку та проклята ніч. Мир. ХРВ. 231. Пухова постіль крівцею спливає. Чуб. V. 621.