Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спилити
Берлін: Українське слово, 1924

Спи́лити, лю, лиш, гл. Поднять пыль. Їду я, — це як подме вітер, так і спилив киптюгу поперед мене. Новомоск. у.