Словарь української мови (1924)/спацір

by Борис Грінченко

◀ спацера

Словарь української мови Борис Грінченко С спацір

спачити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спа́ці́р, ру, м. = Спацера. Вийшла вона раз на спацір. Чуб. II. 133.