Словарь української мови (1924)/спарувати

by Борис Грінченко

◀ спаровляти

Словарь української мови Борис Грінченко С спарувати

спаруватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спарува́ти, ру́ю, єш, гл. Женить, выдать замужъ, сочетать бракомъ. Спарувати парубка з дівчиною. Кв. I. 191.