Словарь української мови (1924)/спарити

by Борис Грінченко

◀ спара

Словарь української мови Борис Грінченко С спарити

спаритися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спа́рити, рю, риш, гл. 1) Обжечь, обварить, обдать кипяткомъ. Як би го окропом спарив. Ном. № 3386. 2) — ши́ю. Натереть рабочей скотинѣ шею, напр. ярмомъ. Херс.у. 3) Отколотить. А ти моїх орендарів нагайкою спарив. Рудан. I. 37.