Словарь української мови (1924)/спантеличити
| ◀ спаношитися | Словарь української мови С спантеличити |
спантеличитися ▶ |
|
Спантели́чити, чу, чиш, гл. Сбить съ толку. Чоловіка спантеличить мирськая суєта. К. ЧР. 138.
| ◀ спаношитися | Словарь української мови Борис Грінченко С спантеличити |
спантеличитися ▶ |
|
Словарь української мови — С
спантеличити
Борис Грінченко
1924
Спантели́чити, чу, чиш, гл. Сбить съ толку. Чоловіка спантеличить мирськая суєта. К. ЧР. 138.