Словарь української мови (1924)/сп'янчитися

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сп'янчитися
Берлін: Українське слово, 1924

Сп'янчи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Опьянѣть. І жінку лає, і дочку, а як сп'янчиться, то всі вікном утікають. МВ. I. 53.