Словарь української мови (1924)/сопілка
| ◀ сопівка | Словарь української мови С сопілка |
сопіль ▶ |
|
Сопі́вка, сопі́лка, ки, ж. Свирѣль. Всяк чоловік в свою сопілку грає. Посл. Чабан вранці з сопілкою сяде на могилі. Шевч. Ум. Сопі́вочка, сопі́лонька, сопі́лочка. Сопілочка з калиночки, ясенове денце. Чуб. V. 10.