Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сонько
Берлін: Українське слово, 1924

Сонько́, ка́, м. 1) Ум. отъ сон. Ходить сонько по долині.... Ой ну, соньку, в колисоньку, заколиши дитиноньку. Мил. 35. 2) Соня, сонливецъ. Оставлю ж сих хропти соньків. Котл. Ен. V. 40.