Словарь української мови (1924)/совершити

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
совершити
Берлін: Українське слово, 1924

Соверши́ти, шу́, ши́ш, гл. Выводить верхъ, заканчивать (напр. стогъ). Розчали класти стіжок, та ще не совершили. Волч. у.