Словарь української мови
Борис Грінченко
С
собкати
Берлін: Українське слово, 1924

Со́бкати, каю, єш, гл. 1) Кричать „соб!“, погонять налѣво (воловъ). 2) Помыкать. Він нами собкав, як волами, та й служили! Харьк. г.