Словарь української мови (1924)/снітій
◀ снітиця | Словарь української мови С снітій |
сніть ▶ |
|
Сніті́й, тія́, м. Раст. Uredo segetum. Вх. Пч. I. 13. См. Засніт.
◀ снітиця | Словарь української мови Борис Грінченко С снітій |
сніть ▶ |
|
Словарь української мови — С
снітій
Борис Грінченко
1924
Сніті́й, тія́, м. Раст. Uredo segetum. Вх. Пч. I. 13. См. Засніт.