Словарь української мови (1924)/снітитися

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
снітитися
Берлін: Українське слово, 1924

Сніти́тися, снічуся, тишся, гл. 1) Покрываться головней (о хлѣбныхъ колосьяхъ). Желех. 2) Плѣсневѣть. Желех.